25 травня 2017 року виповнюється 20 років з дня створення Українського товариства колекціонерів-футболофілів

 

 

Незмінним головою Товариства є відомий автор-упорядник нашого чотирьохтомного видання “Киевский футбол на рубежах времен” і постійний дописувач нашого сайту – Анатолій Федорович Коломієць.

Вітаємо членів цього товариства істориків і статистиків футболу України з їх святом!

Часи розквіту і значного підйому футболофіліі в Україні припадають на другу половину 90-х років і перші роки вже ХХІ століття. Цьому передувала значна робота, яка проводилася правлінням Секції футболофілів Київського клубу колекціонерів, якого, на жаль, в роки незалежності офіційно вже не існувало. В ці роки в лавах секції столичних футболофілів перебували тоді ще такі молоді, а зараз такі відомі особистості, як:

- Дмитро Гордон – добре відомий як головний редактор газети “Бульвар Гордона”, і по книгам, які він написав, і, особливо, по циклам передач на телебаченні “В гостях у Дмитра Гордона”, а тоді він був ще студентом КІСІ;

- Олександр Чуйко – відомий зараз як автор книг зі статистикою “Динамо” Київ і нарисами в різних спортивних періодичних виданнях України, а тоді він просто підробляв позаштатним кореспондентом в газеті “Український футбол”;

- Олександр Фришко – зараз один з провідних оглядачів українського найбільш популярного журналу “Футбол”;

- Євген Бєлозьоров – вже тоді відомий кореспондент усіма улюбленої всеукраїнської газети “Команда”.

У січні 2007 року члени секції футболофілів нарешті знайшли дах над головою – їм надали пристойне приміщення за невелику орендну плату для проведення зустрічей по неділях – у “вмираючому” Київському геолого-розвідувальному технікумі, до речі, тоді поруч з приміщенням ФФУ. Але, на жаль, жоден керівник цієї усіма шанованої в країні федерації, жодного разу так і не відвідав щотижневі зустрічі футболофілів у них під носом, хоча запрошення неодноразово в їх адресу надходили.

Саме тоді й було прийнято рішення провести перший зліт колекціонерів – шанувальників футболу України. Ця зустріч українських футболофілів відбулася 26 січня, і вже на першому такому зібранні були присутні більше сотні захоплених темою футболу колекціонерів, істориків і статистиків, які прибули з 13 областей України. Наступні чергові зльоти футболофілів України було заплановано проводити кожної останньої неділі наступних місяців. Тоді й було вперше поставлено питання про необхідність початку роботи над “Енциклопедією українського футболу”. На першій зустрічі були присутні й спортивні журналісти з деяких провідних футбольних періодичних видань, і навіть телебачення – провідна в ті роки передача “Футбол від УТН” на центральному каналі УТН-1, яка користувалася величезною популярністю. Саме ця передача першою й звернула увагу на футболофілів України. Першим це зробив ведучий цієї програми – Сергій Бондаренко (нині головний редактор газети та сайту “Український футбол”), який до того ж сам тоді був активним футболофілом. У цій телевізійній передачі він зробив повідомлення про зустрічі колекціонерів футбольної тематики, а потім ввів цілий інформаційний цикл про творчість футболофілів, про їхні зустрічі, знахідки і розробках з історії футболу України. До речі, вже на першому зльоті всім учасникам було роздано проект Статуту Українського товариства колекціонерів-футболофілів (УТКФ) з пропозицією розглянути його і доопрацювати. Саме у С. Бондаренко була знайдена така необхідна в той час підтримка в частині проведення установчих зборів об’єднаної української організації футболофілів з висвітленням його роботи і прийнятих рішень на телебаченні та в інших засобах масової інформації.

Все це робилося, здавалося б дуже вчасно, так як на початку лютого на виконкомі Федерації футболу України (ФФУ) було розглянуто питання про державну цільову комплексну програму розвитку футболу в Україні на 1997-2000 роки, розроблену відповідно до Закону України “Про фізичну культуру і спорт” та до Державної програми розвитку фізичної культури і спорту. Саме в програмі про розвиток футболу вже конкретно керівництво ФФУ збиралося оголосити про створення позабюджетних цільових фондів за участю громадських організацій та комерційних структур, а також про розширення соціальної бази українського футболу, в тому числі і шляхом залучення широких верств населення через клуби вболівальників і організацій пропаганди цієї популярної гри.

У досить короткий час була проведена належна підготовка до таких зборів – розроблені установчі документи, доопрацьований і погоджений з юристами проект статуту УТКФ, а також були створені майже в усіх обласних центрах України відділення цього товариства і обране їх керівництво. Були опитані всі бажаючі стати його членами, а їх виявилося майже чотири сотні.

При такій постановці питання перспектива створення Українського товариства колекціонерів-футболофілів – об’єднання українських любителів футболу, які захоплювалися історією футболу України, колекціонуванням футбольних друкованих видань, сувенірів та атрибутики, а також провідних статистиків футбольних змагань усіх рівнів була цілком реальною і вже 25 травня 1997 року відбулися установчі збори товариства. На зборах були присутні представники з 15 областей України, були представники і ФФУ, журналісти провідних спортивних видань та телебачення, гості з інших країн СНД (Росії, Білорусі та Молдови). Був прийнятий Статут УТКФ, емблема (автор малюнка – киянин О.Юнкін) та обрані керівні органи (голова правління – Анатолій Федорович Коломієць, його заступник – Олександр Іванович Чуйко та члени правління УТКФ), а також навіть почесні члени: киянин С.С.Терпіловскій – основоположник футболофіліі в Україні і харків’янин Ю.С.Ландер – за значний внесок у розвиток статистики українського футболу. Одноголосно було прийнято звернення до ФФУ про прийняття УТКФ колективним членом федерації. Створення цього об’єднання вже на наступний день було широко висвітлено у пресі, а по телебаченню в програмі “Футбол від УТН” всі бажаючі змогли побачити повноцінний звіт про створення цієї громадської організації в Україні.

Перші завдання, які були поставлені перед правлінням УТКФ – це подача заяви на вступ створеного товариства до ФФУ в статусі колективного громадського члена цієї організації і реєстрація товариства в Міністерстві юстиції України.

Ще 15 серпня до ФФУ була направлена така заява про прийняття товариства в ряди федерації на правах колективного члена. Й до заяви було додано затверджений статут товариства з проханням погодити його для подальшої реєстрації в Мін’юсті України. На цей раз президент ФФУ В.П.Пустовойтенко відразу відреагував на цю заяву і доручив це питання вирішити своєму віце-президентові Б.М.Воскресенскому. Той при особистій зустрічі з головою УТКФ пообіцяв найближчим часом передати своїм юристам статут товариства з метою виправлення деяких можливих формулювань в тексті. Однак, на жаль, ФФУ поставилося до цього, м’яко кажучи, без особливого ентузіазму, і процедура узгодження статуту затягнулася на багато років і так і не завершилася. Звичайно, УТКФ неодноразово зверталося з нагадуванням до президента ФФУ та до його генерального секретаря, але, нажаль, безрезультатно. 

Але, не дивлячись на таке відношення, члени створеного УТКФ не сиділи марно без діла. За цей час ними було створено й видано десятки чудових книжок з історії футболу в містах та регіонах України, сотні нарисів в газетах і журналах та на сайтах Інтернету побачили світло. А вже 2015 року товариство повністю заволоділо прихильниками в мережах Інтернету, де на сторінках голови товариства Анатолія Коломійця були створені групи з назвою “УТКФ”, до яких залучилися як колишні члени товариства, так і величезна армія новачків, зацікавлених історією футболу нашої країни.