24 травня виповнюється 80 років з дня проведення київським “Динамо” першого офіційного матчу в змаганнях за звання чемпіона Радянського Союзу

 

Існуючий до 1936 року територіальний принцип проведення чемпіонатів країни (до того ж вкрай не регулярний) стримував подальше зростання виконавської майстерності, тому, починаючи з 1936 року, було вирішено перейти до більш прогресивної формі організації змагань – до клубного чемпіонату СРСР.

У 1936 році в основу змагань з футболу були покладені не матчеві зустрічі збірних команд міст, а змагання між показовими командами добровільних спортивних товариств та відомств. Цим було закладено фундамент всесоюзних змагань – на першість і Кубок СРСР.

 

Рішення про проведення першого такого чемпіонату СРСР було прийнято 26 березня 1936 року на засіданні Всесоюзного Ради фізичної культури (ВСФК) при Центральному Виконавчому Комітеті (ЦВК) СРСР (з 21 червня 1936 року – Всесоюзний комітет у справах фізичної культури і спорту при Раді Народних комісарів СРСР). На цьому засіданні було вирішено чемпіонат СРСР провести за круговою системою у два кола – весняний та осінній. На початку травня були сформовані три групи по 7 команд і вирішено провести навесні і восени два самостійних турніру в одне коло кожен, а влітку розіграти Кубок СРСР. 14 травня спішно були розроблені правила змагань, введена “триочкова” система нарахування очок: за перемогу – 3 очки, нічию – 2, поразку – 1, неявку – 0. Місця в підсумкових таблицях чемпіонату визначалися за найбільшою кількістю набраних очок у всіх зіграних матчах. Регламент змагань передбачав тривалість матчу 90 хвилин (2 х 45 хв., з 15-хвилинною перервою). Усі матчі обслуговували судді, котрі входили до Всесоюзної колегії суддів.

Дещо пізніше було прийнято рішення про нагородження команди-чемпіона СРСР перехідним Червоним шовковим прапором Всесоюзного комітету у справах фізичної культури і спорту при Раді Народних Комісарів СРСР, на держаку якого вигравірувалась назва команди, що перемогла в чемпіонаті.

У вищий ешелон – групу “А” були включені за принципом недавніх “Матчів трьох (чотирьох) міст” чотири московські команди, дві ленінградські та одна від УСРР – краща на той час в УСРР серед показових команд українських спорттовариств – “Динамо” Київ.

26 квітня цього року виповнилося 10 років Всеукраїнському пролетарському спортивному товариству “Динамо”, й ця дата зобов’язувала футболістів-динамівців УСРР підняти рівень своєї гри і гідно виступити в першому чемпіонаті СРСР (нагородний знак до 10-річчя ВПСТ “Динамо” наведено вище).

Показова команда київського “Динамо” 9 квітня виїхала у повному складі до Одеси для проведення другого циклу тренування у футбольній школі, яка була створена в минулому році і добре себе зарекомендувала.

До майбутніх ігор в чемпіонаті СРСР з футболу була прикута загальна увага спортивної громадськості та вболівальників. Футбол виходив на новий шлях, і яким він буде, цікавило всіх. Газети друкували склади, аналізували стан справ у командах. У складі київського “Динамо” в цьому році для серйозного посилення команди, що представляє столицю УСРР у вищому ешелоні радянського футболу, з’явилося ряд кращих гравців з команд інших міст УСРР. Першим остаточно оформив свій перехід до Києва одесит Йосип Ліфшиць, а потім у розпал чемпіонату УСРР серед показових команд спорттовариств в травні з’явилися знайомі нам гравці збірної УСРР – Трусевич і Волін з Одеси, Гребер з Дніпропетровська та Паровишніков з Харкова.

Слід зазначити, що судити матчі першості СРСР було довірено також і двом київським суддям – І.С.Космачеву і С.І.Хавчину. А киянин Г.І.Бланк був призначений заступником головного судді чемпіонату.

У вищому ешелоні радянського футболу – групі “А” величезний інтерес викликала перша зустріч у Києві двох динамівських команд Москви та Києва 23 травня. Динамівці Москви не приховували того, що гра буде напруженою і важкою. Хто переможе сказати було важко. Ось що сказав в інтерв’ю перед першою грою чемпіонату в Києві кореспонденту газети “Красный спорт” Сергій Ільїн – капітан команди “Динамо” Москва: “…Київську команду “Динамо” вважаю найсильнішою в групі “А”. Незважаючи на першу в цьому сезоні календарну гру, кияни побачать вперту боротьбу двох добре тренованих колективів. Хто переможе сказати важко, так як команди майже рівні.” (опубліковано в газеті за 16 травня).

“Динамо” Москва для матчу з київськими одноклубниками підготувала свій кращий бойовий склад: воротар – Квасников, захисники – Корчебоков, Тетерін, півзахисники – Рьомін, Єлісеєв, Лапшин, нападники – Ільїн, Павлов, Смирнов, Якушин, Семичастний. У запасі були – Фокін, Дубінін, П.Коротков і Сьомін.

Футболісти “Динамо” Київ також посилено готувалися до матчу. Ось яке інтерв’ю по телефону дав редакції газети “Красный спорт” Віктор Шиловський – гравець “Динамо ” Київ:

“… РЕДАКЦІЯ : Здравствуйте, як ви готуєтеся до матчу з москвичами?

ШИЛОВСЬКИЙ : Ми тренуємося під керівництвом тов. Товаровський дуже напружено і серйозно . 23 травня будемо відпочивати.

РЕДАКЦІЯ : Який склад у вас буде грати з москвичами ?

ШИЛОВСЬКИЙ : У воротах – воротар збірної України , блискуче грав проти ” Редстара ” – Трусевич , у захисті – гравець збірної СРСР – Фомін К. та Клименко , у півзахисті – Путистін , Лівшиць і Тютчев . Якщо встигне приїхати гравець збірної України Гребер , то гратиме замість Тютчева. П’ятірку нападу складають: Гончаренко , я , гравець збірної СРСР Щегодський і футболісти збірної України Комаров і Махиня . Противник у нас дуже серйозний . Але ми виходимо на поле , не збираючись програти. У всякому разі , гра буде дуже завзята “ (опубліковано в газеті за 21 травня).

Однак, на короткій дистанції з 6 матчів кияни стартували на жаль погано – 24 травня в Києві вони програли свій перший матч одноклубникам з Москви 1:5. Ось що писала газета “Красный спорт” за 25 травня:

“… Киев, 24. (По тел. от  спец. корр.). Великолепный стадион  “Динамо” им.Балицкого ещё задолго до начала матча стал заполняться зрителями. Интерес к встрече огромный. В два дня были распроданы все билеты. Ровно в 6 часов под звуки марша на поле выходят футболисты.

В правительственной ложе тт. Косиор, Постышев, Любченко, Петровский, Балицкий, Якир, Саркисов и др. В составе киевского “Динамо“ Ицковский, Волин, К.Фомин, Тютчев, Лившиц, Гребер, Шиловский, Комаров, Щегоцкий, Паровышников и Махиня.

Не проходит и 10 минут, как москвич Павлов забивает первый мяч. Киевская защита, особенно К.Фомин, бессистемно обороняется, стремясь отбить мяч куда попало. Московские футболисты играют по несколько изменённой системе “дубль-ве”. Игра идёт преимущественно на стороне киевлян.

На 14-й минуте тот же Павлов с хорошо разыгранной комбинации забивает ещё один мяч. На флагштоке поднимается второй красный шар, обозначающий количество забитых мячей.

Киевляне пытаются перейти в наступление, но нападающие Комаров и Щегоцкий медлят с ударами по воротам. Шиловский неточно подаёт мяч. Безуспешно пытается прорваться Паровышников. На 20-й минуте Махиня посылает сильнейший удар в … штангу.

Московская команда играет дружно и напористо. Хорошо защищает ворота Квасников. Точно и хладнокровно отражают редкие прорывы противника Корчебоков и Тетерин. Одинаково сильна и в защите и в нападении полузащита. Особенно хорош Елисеев, точно и толково распределяющий мячи. Стремительно проходит по краю капитан команды Ильин. Чёткая подача в центр, и Смирнов сильным ударом доводит счёт мячей  3:0. Преимущество москвичей очевидно. Однако сказывается быстрый темп игры, и к концу первого тайма московское нападение сдаёт.

После отдыха игру начинают киевляне. Мяч всё чаще и чаще гостит на штрафной площадке москвичей. На 14-й минуте Ицковский далеко выбегает вперёд. Ворота остаются пустыми. Кто-то из москвичей тихо бьёт по голу. Гол кажется неминуемым. Однако в последний момент, подоспевший Волин, вбивает мяч в аут. На 23-й минуте Лившица заменяет Кузьменко.

Правый край московского “Динамо“ Семичастный, очень удачно игравший в этом матче, на   27-й минуте, получив передачу от Ильина, резко идёт на ворота и точным ударом забивает четвёртый мяч.

Киевляне стремятся, во чтобы-то ни стало, уйти от “сухого счёта”. Прорыв следует за прорывом, но безрезультатно. Вскоре из-за повреждения ноги Ицковского заменяет Трусевич.

На 32-й минуте Ильин забивает пятый мяч. Наконец, за 10 минут до финального свистка нападающий Махиня забивает москвичам первый и последний мяч. Московские динамовцы уходят с поля победителями с крупным счётом 5:1.

Прекрасно судил этот ответственный матч судья Щелчков. Игра была корректной.

Уместно отметить, что киевское “Динамо” потерпело поражение с таким крупным счётом только потому, что команда была наспех скомплектована из отдельных хороших футболистов Харькова, Днепропетровска, Киева и Одессы”.

                                                                                                                                    Е. ИСАЕВ “.

 

Та все ж динамівцям Києва в першому чемпіонаті СРСР вдалося зайняти друге місце в турнірній таблиці і, звичайно, це був перший успіх “Динамо” Київ на всесоюзній арені.

Результат виступу “Динамо” Київ у I-му чемпіонаті СРСР 1936 року ( весна):

Вищий ешелон (група “А”)

2 місце. “Динамо ” Київ – 6 матчів , + 4 = 0 – 2 , м’ячі: 18 : 11 , очок – 14

Шкода, що призів тоді за друге місце не вручали, в іншому випадку за сучасними правилами срібні медалі були б вручені 13 гравцям: Володимиру Греберу (6 матчів, 2 голи), Михайлу Воліну (6), Івану Кузьменко (6,2), Миколі Махині (6,3), Федору Тютчеву (6), Віктору Шиловському (6), Костянтину Щегоцький (6,4), Миколі Трусевич (5,-6), Макару Гончаренко (5,4), Павлу Комарову (5,3), Василю Правоверову (4), Петру Паровишнікову (3) і Костянтину Фоміну (3). Також у матчах чемпіонату брали участь: Антон Ідзковський (2,-5), Йосип Ліфшиць (2), Олексій Клименко (1), Микола Коротких (1) і Михайло Путистін (1). Всього 18 гравців. Кращими бомбардирами команди в цьому чемпіонаті були Щегоцький і Гончаренко – по 4 м’ячі.

Тренував команду Михайло Давидович Товаровський (у той час в командах був тільки один тренер, старших або головних не було, не рахуючи політрука, але це не з області спорту). Це був умілий і талановитий наставник, він тоді вже мав вищу освіту і вчився в аспірантурі Московського Центрального інституту фізичної культури ім. Сталіна (згодом – ГЦОЛІФК – кращий навчальний спортивний заклад в СРСР).

 

                                       (інформація надана Анатолієм Федоровичем Коломійцем)