10 травня 2016 року виповнюється 40 років від дня уходу у вічність одного з ведучих тренерів українського і радянського футболу 50-60-х років минулого століття, заслуженого майстра спорту та заслуженого тренера СРСР Олега Олександровича Ошенкова

ОШЕНКОВ (ОШЕМКОВ) Олег Олександрович – півзахисник, тренер (зріст 168 см), у всіх друкованих виданнях вказане прізвище – Ошенков, хоча за метрикою він був Ошемковим.

Заслужений майстер спорту СРСР (17.01.1953 р. – знак №894), заслужений тренер СРСР (4.05.1964 р. – знак №428), заслужений тренер УРСР (1961 р.), один з ведучих тренерів радянського футболу 50-60-х років.

Народився 14 (25) травня 1911 р. у м.Санкт-Петербурзі – помер 10 травня 1976 р. у м.Києві.

У футбол розпочав грати 1927 р. у Москві в клубній команді фабрики “Госзнак”.  1931 р. грав у команді “Красный треугольник” Ленінград, 1931-35 рр. у команді “Промкооперация” Ленінград, 1935 р. у команді “Спартак” Ленінград, 1936-40 рр. у “Динамо” Ленінград, 1941 р. (по червень) у команді “Зенит” Ленінград. 1942-43 рр. грав у “Динамо” Казань, а 1943-47 рр. знову у “Динамо” Ленінград.

У вищому ешелоні чемпіонатів СРСР за “Динамо” Ленінград провів 147 матчів, забив 7 голів (+ 3 матчі 1941 р. за “Зенит”). Входив до складу збірної Ленінграду 1946-48 рр. Учасник матчу “Динамо” Ленінград з “Партизаном” Белград (Югославія) 1946 р.

Особливих досягнень як футболіст, не мав.

1948 р. працював адміністратором команди “Зеніт” Ленінград. 1949-50 рр. був тренером “Динамо” Ленінград. 1951-56 рр. головний тренер “Динамо” Київ. 1957-58 рр. головний тренер “Трудових резервів” Ленінград. 1959 р. (по червень) знову головний тренер “Динамо” Київ, потім начальник Київської футбольної школи “Юного динамівця”. 1960 р. (по червень) головний тренер “Авангарду” Миколаїв, з червня 1960 р. по жовтень 1969 р. – “Шахтаря” Донецьк. 1970 р. головний тренер “Суднобудівника” Миколаїв. З травня 1975 р. по травень 1976 р. головний тренер “Металіста” Харків.

Досягнення: під його керівництвом “Динамо” Київ стало другим призером чемпіонату СРСР 1952 р. і володарем Кубка СРСР 1954 р., а “Шахтар” Донецьк 1961 і 1962 рр. був володарем Кубка СРСР і 1963 р. фіналістом Кубка СРСР.

У середині 50-х років був членом Всесоюзної тренерської ради з футболу Спорткомітету СРСР, 1963-64 рр. входив і був заступником голови Ради тренерів при Федерації футболу СРСР. З 1971 р. начальник Управління футболу Спорткомітету УРСР і голова Федерації футболу УРСР. 1972 р. (червень-липень) був тренером збірної СРСР на розіграші “Кубка Незалежності” у Бразилії.

Багато зробив для становлення київського “Динамо”, заклав фундамент майбутніх перемог цієї команди. Перетворив “Шахтар” Донецьк на міцний духом і високої ігрової дисципліни колектив.

1950 р. закінчив школу тренерів при Ленінградському Державному інституті фізкультури ім. Лесгафта.

На протязі багатьох років виступав у спортивних друкованих виданнях з теоретичними статтями щодо тенденцій розвитку футболу.

За успіхи в тренерській роботі 1963 р. нагороджений Грамотою Ради тренерів ДСТ профспілок, а 1968 р. нагороджений орденом “Знак Пошани”.

 

                                        (інформація надана Анатолієм Федоровичем Коломійцем)