Я маю надію, що відвідувачам цього чудового сайту знайоме моє ім’я за моїми чотирма томами “Киевского футбола на рубежах времен” і не має потреби мені якось особливо представлятися.
Однак у цій невеличкій передмові до своїх напрацювань, які я маю можливість тут надавати, мені потрібно розповісти, що я хотів би донести до свого читача.

Справа в тому, що вже за часів незалежності, коли була отримана можливість доступу до архівних матеріалів, в багатьох друкованих виданнях, в Інтернеті та на телебаченні з’явилася величезна кількість матеріалів, які розвінчують вщент міфи й легенди радянської пропаганди, а точніше просто брехні, яку нам усім з дитинства щоденно втлумачували й якою зазомбували наш мозок. Скажемо ж собі відверто, що нам сприймати правду не завжди приємно, бо ми просто вже звикли до наших “героїв” і до того, що ми найкращі в усьому світі.  Таке очищення від накопиченої роками більшовизму брехні важкувато дається. Навіть коли друкуються безпосередні документи, які свідчать про істину в тій чи іншій раніше існуючій легенді, то все одно нам якось все це неприємно чути, нам хочеться щоб усе було як раніше. І “матч смерті” щоб був, і “Ред стар” щоб був кращим професійним клубом “проклятого капіталістичного Заходу”, і перемоги наших команд по 20:0 у міжнародних матчах сприймалися не як перемоги наших професіоналів над робітниками-любителями з інших країн, а як щось значне й величне, щоб новим поколінням було чим гордитися. Та, пробачте, на брехні підростаюче наше майбутнє не виховати. Очиститися все ж таки прийдеться і чим скоріше, тим краще.

Саме заради цього очищення я ще раз спробую достукатися до вашого розуму й за документальним підтвердженням розвінчати декілька десятків міфів і легенд, створених на брехні владою “совка”.