26 травня 2016 року виповнюється 10 років з дня остаточного розвінчання радянської легенди про “матч смерті” в Києві в період окупації міста німецькими загарбниками 1942 року під час другої світової війни

Вирок радянській легенді про “матч смерті” в Києві в період окупації міста німецькими загарбниками 1942 року під час другої світової війни був винесений після публікації 2006 року історико-документальної книги “Чи був матч смерті? Документи свідчать”, виданої у видавництві УВПК “ЕхсОб” (176 стор. накладом 2000 прим.), автором якої був колишній заступник голови Служби безпеки України, генерал-лейтенант у відставці Володимир Пристайко. Саме в цій книзі були представлені уві документи з архівів колишнього КДБ СРСР, які й свідчили про спотворення радянською пропагандою істини щодо цих подій. А вже 14 лютого 2005 року в німецькому журналі “Фокус” з’явилася стаття про припинення розслідування прокуратурою Гамбурга справи за фактом загибелі 1943 року чотирьох київських футболістів, тому що було офіційно доведено – причиною загибелі не була їх участь в матчах з командами окупаційних частин (один з яких усім відомий як “матч смерті”), а також не були причиною й здобуті ними перемоги в матчах 1942 року в Києві.

Саме з наведеного 26 травня німецьким культурним центром “Гёте-Інститут у Києві” був проведений вечір на честь пам’яті гравців київського “Динамо” в “матчі смерті” 1942 року, на якому відбувся показ документального фільму “Команда смерті” німецького режисера Клауса Бреденброка та була проведена дискусія на тему відновлення історичної справедливості навколо легенди про “матч смерті”. На вечір були запрошені журналісти, автори книг і статей про події 1942 року в Києві, очевидці цих подій і члени сімей динамівців – учасників “матчу смерті”. У дискусії взяли участь режисер фільму Клаус Бреденброк, а також автор вищевказаної книги Володимир Пристайко. В обговоренні порушеного питання з сином Михайла Путистіна і дочкою загиблого Миколи Коротких взяли участь і автори книг: “Правда про” матч смерті “1942 року в Києві” – Анатолій Коломієць та “Від матчу смерти до матчу життя” – В’ячеслав Сабалдир. Таким чином, була остаточно встановлена істина йодо зазначених подій того важкого періоду в історії України й нашого футболу.

 

Наступного дня 27 травня на київському стадіоні “Старт” (легендарному в 1942 році стадіоні “Зеніт”) був проведений міжнародний футбольний матч дружби на честь українських футболістів того пам’ятного 1942 року – між київською командою “Журналіст України” та німецькою командою журналу “Шпігель”. Символічним є те, що матч закінчився, як і 1942 року, перемогою київських футболістів – 5:1. Нагороджені призами були обидві команди і також, як і в той воєнний час, команди після матчу сфотографувалися на пам’ять. Організацією і підготовкою матчу займалася безпосередньо Федерація футболу м. Києва. Ця подія, звісно, не залишився поза увагою численних уболівальників, спортивних видань і засобів масової інформації й увійшла в історію футболу України як “матч примирення”.

 

                                        (інформація надана Анатолієм Федоровичем Коломійцем)

 

 

Для порівняння світлини щодо завершення зустрічей 1942 і 2006 років