11 січня 2016 року виповнюється 110 років з дня народження півзахисника київського “Динамо” першої половини 30-х років, який в подальшому пробував себе ще й як тренер київських футбольніх команд Михайла Федоровича Путистіна

 

Путистін Михайло Федорович – півзахисник (зріст 179 см), за швидкість прийняття рішень серед гравців київського “Динамо” мав прізвисько – “Тигр”.

Народився 11 січня 1906 року у м .Москві – помер 27 червня 1981 року в м.Києві.

У футбол почав грати на початку 20-х років в юнацьких клубних командах південних околиць Москви (Пролетарський район), у тому числі й з 1921 р. в РСКС (Рогожско-Симоновський клуб спорта) Москва. У 1924-32 рр. грав у клубних командах РДПК (Робочий дворец “Пролетарская кузница”) Москва (з 1931 р. – АМО (Автомобильное московское общество) і з 1932 р. – ЗиС (Завод им. Сталина), надалі перетворених в “Торпедо” Москва. З весни 1933 р. по 1936 р. грав у “Динамо” Київ.

У вищому ешелоні чемпіонатів СРСР провів за “Динамо” Київ 7 матчів.

Входив 1932 р.. до складу збірної Москви (експериментальної). Входив до складу збірної Києва в 1933-35 рр. (у чемпіонаті СРСР 1935 р. – 5 матчів, 1 гол) і другої збірної УРСР в 1935 р. Учасник традиційних турнірів – “матчі 4-х міст” 1935 і 1936 рр. (переможець в Ленінградській групі, фінал не відбувся).

Досягнення: грав у складі “Динамо” Київ – другого призера чемпіонату СРСР 1936 р – весна (1 матч з 6), чемпіон УРСР 1936 серед показових команд, другий призер чемпіонату Москви 1930 р. (весна) в клубному заліку, призер чемпіонатів Москви 1929 і 1930 рр. у складі однієї з клубних команд РДПК Москва, третій призер чемпіонату Москви 1931 (осінь) серед перших команд учасників, переможець першості Пролетарського району в чемпіонаті Москви 1931 р. (весна).

У 1937-39 рр. був тренером клубної дитячої команди “Динамо” Київ. У 1939-41 рр. був організатором і тренером Львівської обласної Ради ДСО “Динамо”. Після війни в 1944-45 рр. працював завідувачем господарством команди “Динамо” Київ. У 1945-47 рр. був головним тренером “Спартака” Київ. У 1947 р потрапив в автокатастрофу, отримав серйозну травму ноги, довго хворів. Потім більше 20 років працював електромеханіком у Будинку побуту “Столичний” у Києві.

Дуже серйозно займався лижним спортом, показував значні спортивні результати, особливо в Москві (до 1933 р.). У 1937-39 рр. в зимовий час працював тренером з лижного спорту у Київській Раді ДСТ “Динамо” та в 1939-41 рр. у Львівській Раді ДСТ “Динамо”.

Учасник Великої Вітчизняної війни, нагороджений медаллю “За оборону Києва” (1961 р.). У вересні 1941 р. під Полтавою потрапив в оточення і в жовтні повернувся до Києва в сім’ю до дітей.

Учасник матчів у окупованому Києві в липні-серпні 1942 р у складі команди “Старт”, один із яких відомий як легендарний “матч смерті”. Був заарештований і відправлений у Сирецький концтабір, в жовтні 1943 р. втік з-під варти. Нагороджений медаллю “За бойові заслуги” (1965 р.), від отримання якої відмовився.

 

(інформація надана Анатолієм Федоровичем Коломійцем)