Про перший відомий спортивний клуб, який запроваджував гру в футбол, тобто мав щонайменше дві команди футболістів для проведення матчів, була детальна розповідь в попередньому нарисі – це “Одеський Британський Атлетичний Клуб” (ОБАК), який був створений десь після 1878 року працівниками британських установ і підприємств (виключно підданих Великої Британії). Це був елітний спортивний заклад закритого типу британської колонії Одеси (мешканців Одеси туди взагалі почали допускати лише на розі XIX – XX століть, та й то відомо лише про трьох таких обранців). Через те, що місцевих команд наприкінці ХIX століття в місті Одеса не існувало, то гравці команд цього клубу грали або поміж собою, або виключно з командами британських морських пароплавів, яких було завжди вдосталь в порту Одеси. Навіть створений в останні роки того століття німецький спортивний клуб “Турн-Ферейн” довгий час футболу зовсім уваги не приділяв.

А перед тим, як надати інформацію про саме перший на теренах сучасної України місцевий, а не закордонний, футбольний клуб, потрібно однозначно визначитися з назвами офіційних громадських організацій, що як колись, так і зараз культивують гру в футбол серед членів цих організацій. Якщо брати найвищий рівень, то це, звісно, асоціації та федерації, союзи та ліги. А далі за рівнем і підпорядкуванням йдуть спілки, товариства, клуби, гуртки, команди. При цьому відсутність за деяких часів одної чи навіть декількох з цих складових у футбольному житті тієї чи іншої країни не має ніякого значення. Усім ясно лише одне – будь-яка футбольна команда когось повинна представляти – чи то клуб, чи гурток, чи товариство, чи профспілку. Зараз мова йде саме про клуби, які за їх статутом можуть бути як спортивними, так і виключно футбольними. 

Як не дивно, до того ж про це мало хто знає, але перший спортивний клуб, який серед своїх членів приділяв першочергову увагу саме грі в футбол, з’явився в Чернівцях на Буковині  (входила в той час до Австро-Угорської імперії як коронний край Герцогство Буковина з німецькою урядовою мовою). І назва його була, уявіть собі – “Дойчен Фусбаль клуб” (ДФК). Він був створений 1901 року в основному студентами Чернівецького університету, навчання в якому проводилося на німецькій мові. Німців на Буковині в той час було лише 8%, але напевно в столиці Чернівцях їх було більше. Стверджувати, що це був клуб якоїсь німецької колонії цього міста зовсім немає сенсу, бо самої колонії, як такої, не існувало – це все були мешканці Буковини. Тож, так як майстрів гри в футбол в місті було не дуже багато, то до футбольних команд цього клубу завжди запрошувалися обдаровані спортсмени будь-яких національностей. Керівником клубу та його футбольної команди був декан цього університету, німець В.Проферст. Граючими тренерами були теж німці – брати Франц і Йосиф Майєри. Відомий і перший склад футбольної команди цього клубу: воротар Онуфрійчук, польові гравці Кльоц, Тома, А.Цьопа і Ю.Цьопа, Штерн, Кобилянський, Якубович, Співак, Михайлов, Анисим, Сидор. Як бачите, тут вдосталь і українців з росіянами (їх іменували русинами), і поляків, а німців, взагалі, лише двоє. Отакий Німецький футбольний клуб з Чернівців – повна протилежність одеському ОБАКу. 

До речі, перша письмова згадка про футбол на Буковині датована початком ХХ століття (нажаль оригінал її досить ніде не наведений). Згідно неї 12 травня 1901 року на Буковині відбувся перший футбольний матч, у якому ДФК Чернівці зустрівся з українським клубом “Січ” Чернівці (це вже другий відомий в той час футбольний клуб цього міста).  Якщо це саме так і на це дійсно є документальне підтвердження, то напевно потрібно все ж таки вважати ці два буковинських клуби в повній мірі первістками футболу України. До того ж достеменно відомо що вже 1902 року ДФК та ще один чернівецький клуб “Астра” навіть грали в міжміських матчах – приймали участь у розіграші “Кубку Златої Праги” в Чехії, де команда ДФК посіла друге-третє місця серед шести учасників змагань.  В подальшому в Чернівцях були створені й перший польський клуб КС “Полонія” (1907 р.), потім 1908 року одразу були створені: футбольна секція при єврейському спортивному товаристві “Гакоах”, румунські клуби РФК (Румунський футбольний клуб) і “Спортул”, а також український клуб “Кармелюк”. Отакі у нас буковинці-інтернаціоналісти, про футбол яких у нас чомусь дуже мало згадується.

*  *  *

А що ж наші піонери на ниві футболу – львів’яни?  У них справжні футбольні команди були створені восени 1903 року, коли студенти (так в ті часи на Галичині іменували гімназистів) двох польських середніх закладів – І-ої реальної школи та ІІІ-ої гімназії (ці заклади розташовувалися у сусідніх будинках і мали спільне шкільне подвір’я, що сприяло розповсюдженню цікавих ідей і зміцненню контактів) вирішили заснувати свої спортивні гуртки. Першими створили свій гурток реалісти й нарекли його – “Слава”. Ініціаторами створення цього гуртка були учні 5-го класу К.Солтинський, Л.Шерауц, Е.Хапка, В.Паппіус і М.Дудрик. Деякі видання ще визначають Л.Дудрика, Я.Бергера, Ю.Бізоня та Т.Ржадкого. Кольори форми цього клубу спочатку були обрані чорно-білими.

Вважати цей клуб сугубо польським клубом неможливо, бо у цій реальній школі та й у багатьох гімназіях Львова хоча заняття проводилися польською мовою, та серед учнів було досить багато українців.

Вже цього року, як свідчить інформація (наведена в першому звіті львівського клубу “Чарні”, виданому 1910 року), “Слава” провела перші матчі з командою учнів львівських середніх шкіл – перший виграла 3:0, а другий 2:0. Як бачите, якщо не брати до уваги перший показовий матч у Львові 1894 року, то навіть ці матчі 1903 року не мають аналогів на землях Східної України в Російській імперії, хіба що трохи поступаються землям Закарпаття та Буковини. Все одно, як не підходь до питання визначення місця народження місцевого футболу на теренах сучасної України, то Львів значно випереджає Одесу. 

Наступного 1904 року спортивний гурток “Слава” було перейменовано у 1-й львівський клуб спортовий (I.ЛКС) “Чарні” (Czarni – польською мовою, а з української – Чорні) через колір своєї спортивної форми. Але трохи пізніше кольори цього клубу все ж  були змінені на чорно-червоні.

Першим президентом І.ЛКС “Чарні” було обрано одного з його засновників – К.Солтинського – тоді ще студента Львівського політехнічного інституту, пізніше інженера, директора підприємства з видобутку нафти; скарбником – В..Папіуса, а членами правління були Ю.Бергер, Ю.Бізонь, Л.Дудрик, Ю.Гертл, Й.Іржицький, В.Ядовський, Т.Ржадкий, А.Салік, Л.Шерауц і Ю.Войцеховський. Усі вони були гравцями першого складу футбольної команди клубу, а капітаном команди футболістів було обрано В.Папіуса.

Студенти ІІІ-ої гімназії створили свій окремий гурток футболістів 1904 року, а вже восени й при IV-й гімназії було створено Клуб Гімнастично-Спортовий (КГС). Засновником цього клубу був вчитель цієї гімназії Євгеніуш Пясецький. Кольори цього клубу були сині.

1905 року після приєднання до гуртка ІІІ-ої гімназії ще й деяких студентів IV-ої гімназії їх гурток було перейменовано у Львівський Клуб Спортовий (ЛКС) “Лєхія”. Кольори цього клубу спочатку були біло-червоні (пізніше зелено-білі). Першим секретарем клубу був М.Стейфер, який, як пишуть, ініціював назву клубу “Лєхія”. Свого стадіону в ті часи цей клуб так і не спромігся збудувати, тому деякий час грав на стадіоні товариства “Сокіл” на Личаківці.

Дехто вважає, що засновниками клубів були саме 15-17-річні хлопці, але, звісно, це не так – без вчителів та батьківських комітетів тут не обійшлося. Саме вони сприяли тому, щоб усе було дійсно “по дорослому”: були обранні правління клубів на чолі з їх головами, сформовані “бюджети” з урахуванням потреби в м’ячах та відповідному екіпіруванні. Були визначені кольори клубів та офіційні емблеми. Безумовно, першість у цих клубах надавалася футболу, тому при кожному з них одразу було створено по декілька команд (здебільшого за віком). Грали вони спочатку на майданчику спортивного товариства “Сокола-матері”, але їх постійно тягнуло до плацу колишньої виставки в Стрийського парку (“за стрійською рогаткою”, як тоді казали). Ось такі в нас перші львівські клуби.

*  *  *

Щодо клубів з футбольними секціями, то після Львова стоїть ніхто інший, як саме Київ. Тут 1904 року, працюючими на заводі Гретера і Криванека чеськими інженерами, за ініціативою більшості представників чеської колонії міста була заснована одна з перших спортивних організацій – гімнастичне товариство “Югъ”.  Це товариство почало функціонувати вже 1905 року, а свій статут зареєструвало тільки 1907 року, після появи закону від 4.03.1906 року про реєстрацію всіх товариств і союзів Російської імперії (це змушений був запровадити уряд Російської імперії після подій першої революції 1905 року).

Першим головою Ради цього спортивного товариства за установчими документами був В.О.Вондрак, а керівниками футбольної команди були інженери В.Кашпар і В.Кожух. Казати що усі вони вже в той час були мешканцями Києва й мали російське громадянство – це казати неправду. Хоча в подальшому дуже багато з них залишилися в Києві й до створеної після закінчення першої світової війни Чехословаччини не повернулися. Але це було пізніше.

1908 року це товариство було перейменоване у гімнастичне товариство “Сокол”. Головою його було обрано В.В.Кашпара, а начальником – А.Ф.Коваржика (1908 р. був запрошений з Чехії викладачем гімнастики до Київської 1-ої гімназії).

1907 року викладацьким складом Київського політехнічного інституту (КПІ) була офіційно створена футбольна команда, яка серед спортсменів міста й любителів спорту відома як “Политехники”. Вони досить скоро стала не тільки конкурентоспроможною командам київських гімназій, але з часом і однією з кращих команд у місті. 1909 року ця команда була реорганізована у “Спортивно-Гимнастический Кружок при Политехническом Институте”, головним завданням якого було створення культурного відпочинку після інтенсивної розумової праці. Серед засновників цього гуртка при КПІ були професори М.Б.Делоне та В.О.Плотніков, викладач М.О.Тананаєв, лаборант А.Н.Кованько та інші. М.О.Тананаєв і ще деякі викладачі КПІ й склали кістяк цієї команди, запрошуючи до неї студентів тільки за рекомендаціями.

Викладачами й студентами ще 1907 року в парку інституту був побудований і обладнаний елітний, за мірками тих часів, майданчик, який одразу був розрахований на проведення футбольних матчів, однак виключно за участю команди “Политехники”.

А ось в “Немецком Гимнастическом обществе”, членами якого могли стати усі мешканці Києва німецького походження, вже 1907 року була створена футбольна команда “Veritas”, практично одночасно з командою “Политехники”. Вже з 1911 року ця команда влилася в єдину команду “Немецкого Гимнастического общества” (НГО).

 Отримав розповсюдження футбол і в “Польском Гимнастическом Обществе”, членами якого могли бути усі мешканці Києва польського походження, коли 1909 року його головою став Е.В.Герсе.

*  *  *

А що ж у Одесі? Там лише 1908 року з’явилися свої місцеві спортивні осередки. Перший, який, кажуть, був створений залізничниками(?), іменувався як “Одесскій Кружокъ “Футболъ” (ОКФ) і ініціаторами його заснування були декілька місцевих шанувальників футболу, які деякий час грали за кордоном. Головою цього гуртка був Д.Д.Герд. Кольори форми цього гуртка – біло-чорні (футболки – білі з чорним комірцем і манжетами та чорною смугою на грудях і на трусах). Статут цього осередку був зареєстрований тільки 1909 року. Саме тоді він і був надрукований на 14 сторінках накладом у 1000 примірників як “Устав одесского кружка “Футбол”. Це було перше друковане видання про футбол в Російській імперії на території сучасної України.

Вже восени 1909 року підполковником 11-го саперного батальйону Володимиром Миколайовичем Шереметьєвим – викладачем гімнастики у 3-й чоловічій гімназії був створений  приватний спортивний гурток, з якого утворився “Шереметевскій Кружокъ Спорта” (ШКС, ШК). Головою цього гуртка був І.Фаленцький. Кольори цього гуртка – червоно-білі: футболки поділені на дві вертикальні половинки червоного й білого кольорів, також комірці та рукава (в деяких навіть офіційних виданнях вказані кольори цього гуртка як біло-сині).

Цього ж року в Одесі була заснована і футбольна команда “Спортивного Кружка “Вега”. Головою цього гуртка був інженер І.Тарнополь. Є інформація що цей гурток був створений робітниками артілі “Вега”. Кольори цього гуртка були жовто-чорними (футболки чорні з жовтими вертикальними смугами на рукавах).

1910 року в Одесі було створено “Южное спортивное общество”, футбольна команда якого іменувала себе як “Одесский Станд” (частіше – просто “Станд”), а в деяких публікаціях – “Стад-де-Одесса”, та вже восени 1911 року ця команда перетворилася у “Спортинг-клуб” (СК). Одним з засновників цього клубу був Крижанівський, який до цього мав честь пограти навіть у ОБАКу. Кольори цього клубу були білі. Грала ця команда на майданчику, який як і майданчик ОБАК був розташований на Французькому бульварі.

*  *  *

Зараз вже досить достовірно відомо, що в Миколаєві 1908 року члени місцевої англійської колонії, звісно громадяни Великої Британії, створили першу в цьому місті футбольну команду. Ініціатором її створення був службовець хлібної контори Миколаєва англієць Ч.К.Бейт. Саме на основі цієї команди вже трохи пізніше було створено футбол-клуб під назвою “Зебра”. І футболки гравці цієї команди одягали під час матчів з біло-синім вертикальним поділенням на грудях та рукавах. До цієї команди входили тоді юнаки та чоловіки виключно англійського походження й громадянства. І грала ця команда на Олександрійській площі тільки з командами прибуваючих до Миколаєва британських пароплавів.

Місцеві гімназисти начебто випросили у гравців “Зебри” старого м’яча та почали ганяти  на пустирі біля порту в районі зсипання жужелиці. Там же частенько грали й англійські моряки поміж собою. Саме тут з’явилися перші місцеві миколаївські футболісти – вихованці  середнього механіко-технічного училища (потім це був суднобудівний інститут). Вони й створили в місті спочатку команду “Техніки”, а вже потім з’явився й 1-й Миколаївський спортивний гурток “Диагор”. Обидві ці команди грали поміж собою, а також і з англійськими моряками. Є інформація що саме в “Диагоре” починали грати відомі в футболі І.В.Миронов, Ф.Рябов, Вєрман та брати Г. і П.Полегеньки. Дуже скоро дехто з цих місцевих гравців вже досить гарно вправлявся з м’ячем, і їх почали запрошувати навіть до “Зебри”. Тобто ситуація абсолютно аналогічна одеській, лише на якихось 8-10 років пізніше.

 Вже аж на початку 1912 року керівництвом і гравцями футбол-клубу “Зебра” було прийняте рішення на базі клубу створити в Миколаєві спортивне товариство “Николаевский Атлетический Клуб”, аналогічно ОБАКу в Одесі, але за участю кращих місцевих футболістів. Розроблений статут цього товариства вже 2 березня було передано на затвердження до канцелярії градоначальника. Організаторами нового спортивного клубу були Босаліні, Багге, Бейт, Клінч і Збинський. Таким чином, вже цього року миколаївська “Зебра” змінила свою назву на “Николаевский Атлетик-Клуб”.

*  *  *

У Харкові в футбол саме мешканці заграли тільки 1908 року, коли влітку учнями середніх учбових закладів була створена “Перша харківська футбольна команда” с двома групами гравців – “червоною” та “зеленою”, а десь вже на початку 1910 року з’явилася й “Друга харківська футбольна команда”.

Вже після матчу поміж ними друга команда Харкова обрала собі назву “Спортсмен”. На початку 1910 року існувала ще й футбольна команда “Велосипедно-Спортивного Кружка” (ВСК), а влітку 1910 року бельгійці та німці заснували в Харкові елітний “Стортинг-клуб”, футбольна команда якого власне й була першою офіційною командою в місті й, звісно до неї запрошували лише кращих з кращих. Почесним головою “Спортинг-клубу” було обрано фабриканта Г.С.Алексєєва. Дивно, але робітники фабрики Алексєєва не мали доступу до клубу свого хазяїна і створили свою спортивну організацію під назвою “Алексеевский клуб”.

До того ж, саме цього року був офіційно зареєстрований спортивний гурток з назвою “СК М.Гельферіх-Саде”, який здебільшого серед мешканців Харкова іменувався “Саде-футбол-клуб” і мав синьо-білі кольори форми.

А весною 1911 року багато гравців “Стортинг-клубу” перейшли до більш перспективного спортивного клубу “Феникс”, створеного на базі “Першої харківської футбольної команди”. Цей клуб вже зовсім обходився без іноземних футболістів і мав свої кольори форми – червоно-зелено-білі. Цього ж року з’явився й новий клуб “Женесс” (в перекладі з латинської – “юність”)  

*  *  *

А от на Закарпатті (землі якого входили в ті часи до Угорщини) тільки 1906 року в Унгварі (нині Ужгород) був створений перший офіційний “Ужгородський атлетичний клуб” (UАC – “Ungvari Atletikal Club” по угорські). Ініціаторами його створення були Ендре Тагі та Б.Томчаній, С.Левенте-Сейкель, Б.Марко та інші. Але до створення футбольної секції при цьому клубі черга дійшла лише 1910 року. В команді УАЦ тоді грали: Курак – Іжак, Борош – Кочіш, Б.Ап’ярі, Фенник – Ш.Готліб, Сатала, Ліпот, Феєр, Герман Феєр та І.Арваї. Перша зустріч цієї новоствореної команди була проведена того ж 1910 року в Унгварі на футбольному майданчику “Фізеші” з командою ШАЦ з міста Шатораляуйгель, яка приїхала своїм основним складом, і ужгородські футболісти поступилися гостям (2:3).

Ось така розкладка саме найперших. Пробачте, але усе чесно й здебільшого документально підтверджено.

Нижче наведені фото команд перших футбольних клубів Львова, Києва, Харкова та Ужгорода, а фото команд перших клубів Одеси представлені у попередньому нарисі.

 

Анатолій Коломієць